Читайте також: Version française · English version
Все почалося з Майдану
Ви напевно не раз чули це речення: «Все почалося з Майдану».
Зазвичай далі буде щемко й надихаюче одночасно. А ще здивування, багато похитування головою в такт з кожним словом. Будуть розуміння, питання, відкриті зіниці та зосередженість на розмові. Такі «базові налаштування» для багатьох українців. Сьогодні, незалежно від того, хто наш читач, я сподіваюся, що ця бесіда з Діаною Дольс буде для вас цікавою.
Діана Дольс — операційна директорка французької неприбуткової організації Aide Médicale et Caritative France-Ukraine (AMCFU).

Заснована у 2014 році, AMCFU має гуманітарну місію: надавати життєво необхідну медичну та гуманітарну допомогу постраждалим цивільним особам, щоб полегшити їхні страждання в умовах війни. Організація, аполітична, світська та некомерційна, AMCFU, вирізняється своєю відданістю універсальним принципам гуманності, неупередженості та нейтральності.
З 2006 року Діана проживає у Франції. За освітою — інженер, керувала відділом закупівель у великій французькій компанії. У 2014 році, коли почалася війна Росії проти України, вона стала волонтерити, відправляти маленькі гуманітарні передачки до України. З цього бажання допомогти українцям почне існування неурядова організації, яка згодом стане однією з найбільших у Франції за обсягом допомоги Україні. Тоді діаспоряни, які долучилися до волонтерства, стали і тими, хто розповідав про Україну тут, в Європі. — Це дуже важливо, — підкреслює Діана.
Посміхаючись, каже, що завдяки технічній освіті та досвіду роботи є прихильницею конструктивного волонтерства. «Лише поклику серця недостатньо, аби надати кваліфіковану допомогу. Саме раціональний підхід зробив з AMCFU ту організацію, якою вона є зараз. Розуміння того, що маленькі проєкти можуть вимагати набагато більшого ресурсу, ніж добре сплановані та прораховані великі. Тому пріоритизація та раціональний підхід — надважливі», — пояснює Діана.

Схід — ключова історія
Жорстокі бої за Іловайськ у 2014 році призвели до великих втрат українських військових. Поранених привезли в шпиталь у Дніпрі, який став хабом їхнього рятування. Діана згадує цей епізод як ключовий у розбудові волонтерської ініціативи. «Ми ще не мали досвіду відправлення великих вантажних фур допомоги, але вже тоді було бажання робити більше, не обмежуватися маленькими пакунками допомоги» — згадує вона. Таким чином, Діана спочатку стала координаторкою відправки допомоги з регіону Пуату-Шарант (колишній французький регіон, який зараз у складі регіону Нова Аквітанія) до України, а згодом – координаторкою відправок по всій Франції та віце-президенткою асоціації. В цей період організація почала відправки медичної допомоги та підтримку у наданні лікування й реабілітації постраждалих від війни українців у Франції. До 2022 року АMCFU зосереджувалася на підтримці української медичної системи та допомозі постраждалим у зоні конфлікту.
Через ініціативу допомагати та підтримувати, Діана відкрила для себе Україну волонтерську, знайомилася з людьми, об’їздила всю лінію зіткнення від Маріуполя до Станиці-Луганської та більшість українських областей. Фактично, вона бачила розвиток військової медицини та розгортання та удосконалення допомоги в мобільних госпіталях на Донеччині та Луганщині, зміну у ставлені до пацієнтів, зокрема для психічно-хворих, модернізацію лікарень та була долучена до цих важливих процесів.
«Так вийшло, що я проживала вже тут у Франції, працювала, але саме через волонтерство я проходила шлях реформ разом з Україною. Це цікаво, і я щиро раділа, коли відбувалися ключові зміни в країні, як, наприклад, реформа охорони здоровʼя», — розповідає Діана.
Серед проєктів тоді були й освітні — вистави та концерти для дітей в прифронтових містечках. Крайні виїзні розваги для дітей були організовані в партнерстві з Чернігівським театром. Тоді, у грудні 2021 року, вдалося організувати близько 50 дитячих вистав до дня Святого Миколая в різних населених пунктах біля лінії фронту.


Ті, хто дуже сильно вірять
ісля заснування організації у 2014 році і до 2022 року коштів для операційної діяльності було дуже мало, все трималося на волонтерстві. Цей період відрізнявся від того, що відбувалося після 2022 року. Донорами були французькi лікарнi, геріатричні пансіонати та декілька підприємств. Українські міські ради та підприємства допомагали оплачувати перевезення допомоги.
У Франції ж поточна робота залежала від волонтерів, які самі покривали витрати.
«Це був той час, коли трималося усе на тих декількох «навіжених» з Франції та України, які горіли цією справою», — згадує Діана.

У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, потрібно було швидко зорієнтуватися, адже почалися досить великі проєкти, у французів був високий інтерес до України і бажання допомогти. Тоді настав час переформатування діяльності асоціації. До України почали відправляти великі вантажівки з прицільною допомогою. Складність полягала і в тому, що постала постійна потреба у команді, розраховувати лише на волонтерів стало неможливим. Зараз в організації постійно працюють 3 людини, проте є плани на розширення команди.
«Більшість наших відправок — це пожертви, які забирають вантажівками напряму у партнерів. Інколи вантаж проходить і через склад AMCFU. Тоді 10–20 волонтерів все ж допомагають вантажити. Це своєрідне нагадування про те, як все починалося», — з посмішкою каже Діана.

Зараз AMCFU відправляє до України карети швидкої допомоги, генератори для лікарень, медичне обладнання та ліки. Також організація активно популяризує та уможливлює обмін знаннями та практиками між французькими та українськими лікарями. «Робота організації завжди в напруженому режимі, тому що завдань та потреб багато, а сили та людського ресурсу не завжди на все вистачає», — говорить Діана.
Лише за 2025 рік, завдяки зібраним коштам та допомозі партнерів, AMCFU реалізували низку важливих проєктів:
- Доставили 31 гуманітарний конвой загальною вартістю понад 12 млн. євро.
- Поставили 2 нові повністю укомплектовані карети швидкої допомоги та 26 вживаних карет швидкої допомоги, 1 автомобіль для перевезення людей з обмеженою мобільністю та 1 рефрижератор.
- Забезпечили необхідним майже 100 лікарень, медичних та навчальних закладів.
- Організували франко-українську школу тромбектомії, яка зібрала 12 лікарів (4 з яких дистанційно) з французьких університетських клінік, 10 українських експертів та 34 молодих лікарів та інтернів з усієї України.
- Надали підтримку в організації першого міжнародного саміту з сомнотерапії та психотравматизму.

Поки AMCFU готуються до проведення нової школи в 2026 році, Діана розповідає, як минулого року 8 французьких нейрорадіологів, на волонтерських засадах, погодилися приїхати до України та поділитися дослідом з українськими колегами.

«Це дуже зворушливо, адже в них напружена робота в лікарні, а вечорами ми усі разом складали програму для школи. Кожен мав свої переконання щодо цієї поїздки. Один з них мені сказав про те, що його професійна діяльність втрачає сенс, якщо він не бере участі в таких благодійних проєктах», — каже Діана. Проведення школи в Україні стало натхненням для тих, хто не вірив, що такий формат обміну досвідом можливий.
Мотивація
Діанина мати була рентгенологом, проте рано пішла з життя через хворобу. У жінки та її колег виявили рак. «Напевно, цей поклик допомагати реформувати та модернізувати надання медичної допомоги та умови праці для лікарів в Україні — це в пам’ять про маму», — ділиться Діана.
Особиста ж мотивація для неї — це бачити конкретні результати своєї роботи. На виконання такої складної місії її також привело відчуття несправедливості, адже ще не так давно була страшна Друга світова війна, але ось ми знову спостерігаємо, як обстрілюють Україну.

За словами Діани, волонтерів також мотивує те, як їхні окремі дії впливають на загальний результат.
«Долучити людину потрібно до всього процесу, а не лише до чітко окресленої дії. Волонтер не просто завантажує коробки, а й повинен побачити, куди ця вантажівка їде, людей, які цю допомогу отримали», — запевняє Діана.
Серед волонтерів організації — українці, які хочуть бути дотичними до України і приносити користь для своєї країни. Французи, які мають певний професійний досвід і можуть виконувати відповідні функції в асоціації, до прикладу, допомогти з комунікаціями. Є й благодійники, які готові час від часу допомогти з завантаженням або ж перевезенням. На складі робота не проста: потрібно завантажувати та розвантажувати великі обсяги допомоги. Для цього постійно потрібні люди. Без ілюзій, Діана каже про те, що буває й складно, бо всі різні і не завжди можна одразу налагодити ефективну роботу.
Зазвичай волонтери в гуманітарних організаціях — це пенсіонери, тому що мають більше вільного часу. Проте AMCFU має волонтерів різного віку: є багато молодих та активних. Незважаючи на те, що більшість має завантажений графік, всі знаходять час на виконання волонтерських обов’язків.

Партнерство
AMCFU має гідних колег, з якими разом здійснює масштабні гуманітарні проєкти. Серед них — українська компанія САНАГРО Україна, Асоціація Tulipe, VYV Ambulance та інші. Разом з тим, підтримка від населення є надзвичайно важливою. Якщо не брати до уваги пік підтримки, коли почалося повномасштабне вторгнення, то загалом кількість благодійних внесків від фізичних осіб навіть зросла за крайній період часу.
«Ми боялися, що про війну в Україні забудують. Але мене не перестає вражати, що пересічний француз продовжує донатити на гуманітарну підтримку українцям», — каже Діана.
В найближчому майбутньому AMCFU планують працювати також над проєктами з очищення води. Зараз в пошуках партнерів та фінансування.
Про найважливіше
Діана, як і кожен українець, мріє, щоб закінчилася війна. Тоді вона з організацією буде працювати над розвитком і розбудовою України. Хоче почути подяку від тих, кому допомагає зараз, і символічно почути про відмову від гуманітарної допомоги. Це означатиме, що люди в безпеці, інституції функціонують і в Україні все гаразд.
«Моє бажання — не новий рівень роботи нашої організації, а щоб наша допомога не була потрібна для України», — завершує нашу розмову Діана.

Дізнатися більше та підтримати ініціативи AMCFU можна за покликанням на сайт організації: https://amcfu.org/
Квітень 2026, Любов Смачило
Leave a comment